| |||||||||||||
| |||||||||||||
|
З історії гри Боулінг - це одна з найдавніших ігор людства. Ще не був заснований Рим, а люди вже катали кулі, намагаючись збити кеглі. У 1930 році британський антрополог Фліндерс Петрі знайшов в єгипетських похованнях набір для гри, яку можна назвати прототипом сучасного боулінгу. Якщо він не помилився в розрахунках, то цим комплектом користувалися десь за 5200 років до народження Христа. Стародавні полінезійці, в свою чергу грали в дуже схожу на боулінг гру, причому від мети гравця відділяло близько 18 метрів - практично та дистанція, яка використовується в грі сьогодні. Ближча до сучасної форма боулінгу з'явилася в Німеччині в раннє середньовіччя. Саме німцям ми зобов'язані як 9 кеглем, так і їх назвою. На початку XII століття в боулінг стали грати в Британії. При цьому гра набула такої популярності, що король Едуард III був змушений офіційно оголосити її поза законом, з тим, щоб солдати, які весь вільний час грають в боулінг, зосередилися всеж-таки на тренуваннях зі стрільби з луку. Свою версію боулінгу мали і голландці, які грали в "Датські кеглі". Гравець, який першим збиває 31 кеглю (але жодної більше) перемагав. І англійці, і голландці, і німці успішно експортували свої версії боулінгу в Новий Світ, де на початку XIX століття він став воістину всенародним захопленням. Бум навколо боулінгу досяг небувалого рівня, навколо гри закрутилися гроші - укладалися угоди, почалися махінації. Другий раз в історії боулінг забороняють. У вердикті суду штату Коннектикут заборонено "котити кулю в 9 кеглів". Вихід був знайдений швидко - просто додали ще одну кеглю. Таким чином і з'явився сучасний варіант боулінгу. У всіх штатах виникали боулінг-клуби, але в кожному місці існували свої правила і особливості гри (наприклад, різний розмір кулі і кеглів). У 1895 році нью-йоркський ресторатор Джо Тум зміг зібрати представників різних клубів з різних регіонів країни. Так з'явилася перша професійна ліга боулінгу АВС (American Bowling Congress), яка встановила єдині правила гри, стандартні вимоги до майданчика і почала проводити загальнонаціональні змагання. До речі, в 1905 році на зміну традиційному дерев'яному кулі прийшов гумовий. У Штатах боулінг був вельми відомим і серед жінок, в 1916 році в Сент-Луїсі був створений Жіночий Міжнародний Конгрес боулінгу (WIBC). Сьогодні ця організація об'єднує 2 млн.750 тис. Членів і є найбільшою в світі жіночої спортивної організацією. Ще одна революція в боулінгу сталася в 1951 році, коли був винайдений спосіб автоматичної установки кеглів. Гра стала ще популярнішою, була визнана однією з найпопулярніших форм сімейного відпочинку. Щомісяця проходили сотні аматорських та професійних турнірів. Чемпіонати з боулінгу почали транслюватися по телебаченню. З появою професійного обладнання, боулінг як спорт і розвага з тріумфом повернувся в Європу, завоював розвинені країни Азії, Латинської Америки. Сьогодні в нього грає майже 100 мільйонів чоловік в 90 країнах світу, але найбільша частка припадає всеж-таки на США, де число боулінг-клубів досягає 8 тис. Провідні європейські школи боулінгу знаходяться в Фінляндії, Швеції, Данії, Німеччини, Англії. У наші дні світ захлеснула друга хвиля боулінгового буму. Щорічно у всьому світі проводиться понад 100 тисяч турнірів. 250 тисяч доріжок об'єднують понад 100 мільйонів гравців з різних країн. Потрібно визнати, що і в СРСР кілька ліній боулінгу всеж-таки було. Зазвичай вони з'являлися в комплексі інтуристівських готелів для розширення діапазону послуг іноземним туристам. Так, вітчизняна іграшкова промисловість пропонувала дітям ігровий набір з кульки і шести кеглів. Але все-таки, напевно, в ЦК КПРС не було явних шанувальників гри, тому ні розпорядження про створення федерацій, ні вказівок про розгортання боулінг-клубів по всій країні так і не надійшло. | ||||||||||||
| © ВФСБ 2005-2017. Всі права захищені. |